Ознаки та прояви психологічного насильства
Ознаки психологічного
насильства:
- Постійна образлива критика, маніпулювання, контроль над життям жертви;
- Звинувачення, засудження, словесні образи;
- Обзивання нецензурними словами, приниження;
- Ігнорування як спосіб «покарання» (як серед дорослих, так і щодо дітей);
- Покарання та погрози покарання, погрози життю й здоров'ю, заборона висловлювати свою думку, вільно пересуватися поза домом та спілкуватися з близькими;
- Зняття людиною із себе відповідальності за негативний вплив на психологічний стан жертви;
- Відмова спілкуватися, щоб змусити жертву почуватися винною, принизити її;
- Ізолювання жертви від спілкування з друзями чи родиною, контроль над спілкуванням через прочитання особистої пошти і повідомлень у соцмережах;
- Знецінення людини, цілковитий контроль над усіма сферами її життя.
Окремий конфлікт у сім'ї,
випадкова образа чи навіть повторювані сварки — це не психологічне насильство.
Насильство — свідома поведінка, використання власної переваги й контроль
жертви. Це ускладнює для постраждалих ефективний захист почуттів та інтересів.
Психологічне насильство щодо
дітей найчастіше виправдовують перевагою у досвіді, виховними потребами,
нездатністю дітей самостійно подбати про себе. Часто батьки й опікуни «не
розуміють», що їхні дії чи слова (або ж бездіяльність) є психологічним
насильством. Відтак, кількість дітей-жертв психологічного насильства найбільша
з-поміж усіх його видів — 45%.
Прояви психологічного насильства щодо дітей:
1. Образливі слова й приниження дитини щодо її успішності в навчанні, позашкільної діяльності, захоплень, інтересів чи повсякденної поведінки:
- «Ти тупий/тупа»;
- «Так і виростеш нездарою»;
- «Чого витріщився — вчи!»;
- «В одне вухо влетіло, через інше вилетіло»;
- «Ти, як баран, уперся рогами в стіну».
2. Втягнення дитини у конфлікт між дорослими, примус підтримати одного з дорослих:
- «Іди і розкажи йому/їй, може, він/вона тебе послухає»;
- «Іди і скажи йому/їй, що він/вона "поганий"/"погана"»;
- «Передай йому/їй, що я більше його/її не хочу бачити»;
- «Ти зі мною, бо він/вона вчинила погано, я б ніколи так не зробив/зробила»;
- «Іди до нього/неї, тебе ж там більше люблять»;
3. Постійні домашні конфлікти чи насильство, яке бачить дитина;
4. Ігнорування дитини як спосіб покарання.
Джерело https://nonviolence.ed-era.com/psychological-violence
Коментарі
Дописати коментар